Зомбі наліво, «бумери» направо

242

У повітовому місті N, куди я мало не щодня їжджу до дівчини своєї, є ну дуже чудовий магазин. Мабуть, люди так сильно дістають продавців (в більшості своїй дівчат і юнаків 20-30 років), що останні радують мене кожен день оголошеннями-перлами.

Відділ «овочі-фрукти». Оголошення: «Фрукти руками не чіпати! Вони лякаються».

Відділ «пиво-вино-горілка-тютюн». Оголошення: «Особам до 18 спиртне та тютюнові вироби не продаємо. Вагітним теж. Вагітним до 18 років у відділ прохання не заходити».

Оголошення на платіжному терміналі: «Термінал не працює. Чому — не знаємо. Бажаючі пограти в „косинку“ на автоматі ризикують зіграти в ящик!»

Відділ канцтоварів. Оголошення: «Ксерокс не робимо. Де роблять, не знаємо. Купимо ксерокс не скоро».

Відділ CD-DVD. Оголошення: «Той самий фільм, де грав той самий чувак, який грав у фільмі, вам допоможе знайти Гугл». Перед самим входом у відділ з комп’ютерними іграми — вказівник: «Постріляти німців і зомбі — туди. Поганяти на крутій тачці — сюди».

Останнім вбило наповал — шкода, провисіло недовго. Відділ «м’ясо-риба». Оголошення: «Більшість представлених товарів — свіжі, і тільки мала частина вчора бігала не по зелених лугах, а по камері морозильника».

Весело живемо!