Знахідка в барі

55


Тиждень тому повернувся з Туреччини. Недалеко від Аланії, якщо має значення. Не хвалюся, але хотіли з дружиною їхати не в Туреччину, а куди-небудь цікавіше. У Туреччині вже були як мінімум 5 разів. Просто, на цей раз родичі полетіли, які до цього ніде не були.
І тут другий день сидимо в лобі барі, потягуючи потихеньку і я знаходжу телефон в нижній подушці крісла. Смартфон недорогий, але з чохлом книжкою, в якій картки вставлені. Я відразу ламаною, як вмію англійською, кажу офіціантці, з якої вже познайомилися, що знайшов чужий телефон.
Через п’ять хвилин влітають дві вкрай задоволені жінки, а офіціантка показує пальцем на мене. Точніше за віком, одна дівчинка, а друга, мабуть, бабуся. Бабуся починає мене міцно обіймати і говорити слова, які я з моїм англійським не сильно розумію.
Але за ситуації очевидно, що втрата цього телефону коштувала б їм як мінімум неприємних відчуттів, інакше таких обіймів цього не коштувало. У підсумку, якось знайшли спільну мову.
Виявилися финками. І на телефон їм було по суті все одно, а карти мали для них велике значення. Дуже сильно хотіли мене віддячити. Намагалися мені сунути грошей — в житті ні від однієї людини не взяв би. Запитали звідки ми, сказали: з Росії. Вона не повірила.
І в цей момент мій брат дружини зрозумів ставлення іноземців до росіян. Він, як зміг, англійською спробував їй пояснити, що всі росіяни такі. Не знаю, чи повірила вона нам.
doombass21