Зійдемося на трьох

43

Мені 21, є чоловік і дитина, але виглядаю я десь на 15 років, та й завжди виглядала молодо.

Задовбали гінекологи! Ні, нічого проти виконання ними їх функцій я не маю, але більшість зустрінутих мною — гібрид слідчого і психоаналітика. Нормальні лікарі на медоглядах чомусь не вважають за потрібне читати нотації про здоровий спосіб життя і пророкувати страшні кари за невиконання приписів; жодному з них ще не приходило в голову намагатися звинувачувати мене у брехні.

* * *

У 18 років приходжу на черговий медогляд (студенти польових факультетів проходять його двічі на рік за правилами). До цього на огляді була вже три рази, і лікар нічого незвичайного не помічав. Але з часу останнього медогляду я почала статеве життя, і почався цирк:

— Скільки років?
— 18.
— Зі скількох початку? Скільки партнерів?
— З вісімнадцяти. Один.
— (з підозрілою усмішкою) А точніше?
— (здивовано) Два тижні тому.
— Та годі брехати! Знаю я вас, студентів…

Тітка складає лапки і не записує мої «показання» в картку. Цікаво, чого вона чекає? Я повинна почати торгуватися, зменшуючи вік і збільшуючи кількість, або викликати свідка? Уявляю, як дзвоню по мобілі своєму хлопцеві і прошу його підтвердити правдивість моїх слів. Нервово сміюся. Нарешті здогадуюся відібрати у тітки картку, знайти запис про попереднє відвідування півроку тому і ткнути її туди носом. Дані після ще п’яти хвилин допиту нарешті записані.

Це тільки початок! Побачивши якісь дефекти епітелію, лікар посилає мене до колеги на більш повне обстеження. Записуюся. Приходжу. З порога:

— І це тебе, люба моя, угораздило підчепити одночасно сифіліс і… Так, важкий випадок.

Я в стані легкого ступору. Легкого, оскільки аналіз на сифіліс входив в той же медогляд, і його негативний результат був мені достеменно відомий. Опускаю очі на картку, звідки тітка зачитує діагноз. Картка явно товщі моєї і має наклейку іншого кольору. Намагаюся пояснити тітки, що їй принесли не ту карту.

— Гаразд, не ту! Ти ж Іванова!

Ну, так, я Іванова, тільки Іванових лише на моєму факультеті п’ять осіб. А нічого, що звуть мене по-іншому, народилася і вступила я на рік раніше, та й взагалі вчуся на іншому факультеті? Розібралися. Тітку весь час заносило на лекцію про шкоду раннього початку статевого життя. Взяла аналіз, сказала прийти тоді-то.

Заходжу в кабінет і чую крик пізнавання: «О! Сифіліс!» — «Е-е-е .. Добрий ранок» Все повторюється майже дослівно. Теткина пам’ять явно асоціювала мене з чужою карткою. Розібралися.

Новий візит. Тітка блищить оригінальністю: «Ну що? Твого мужика вже відкачали? А то він як дізнався, що у нього, так тут вчора свідомість і впав». Зітхаю і знову починаю пояснювати, що це був не мій.

* * *

19 років. Я встигла вийти заміж і завагітніти, взяла академ і поїхала на літо до рідні на південь. Стаю там на облік в місцеву жіночу консультацію. Для стислості наводжу репліки лікаря розрізнено, збірною солянкою за три місяці.

— Ти до нас з дитячої консультації?

З чотирнадцяти вже ходять у доросле.

— Студентка вагітна, а ти хоч знаєш, хто батько дитинці? Так? А він знає?

В руках у неї моя обмінна картка та паспорт. І там, і там є запис про наявність чоловіка, а в карті ще і його обстеження.

— Чого це ти мені даєш? Ах, твою довідку та ксерокопію паспорта чоловіка, щоб довести, що у вас одна група крові та резус… Не хочеш щотижня здавати кров на антитіла? А чому? Тому що при такому поєднанні конфлікту бути не може? А раптом у батька дитини кров інша? — посміхається тітка з натяком.

— Так, чого у тебе з венеричними захворюваннями? Здай-ка ти платний аналіз. Як це здавала? Тут написано просто: «Венеричних захворювань не виявлено». Тут же не написано, яких не виявлено. І взагалі, цей результат вже старий (три тижні), за цей час багато чого могло статися, — і чергова поганенькая посмішка.

— Скільки років тобі? Чоловікові? Скільки партнерів у тебе? У нього? А скільки було? Чого?! Йому за 20, а ти у нього перша і єдина? Ладно тобі, так не буває.

— Отже, записуємо: вагітність перша. Скільки було викиднів, абортів, мертвонароджених?

— Чого це ти вагітна разьездилась? Каті назад у свою Москву, там і наблюдайся.

— Як це вже сьомий місяць, а набряків немає? (під ніс) Коли ж у тебе, зараза, набряки з’являться?

— Які скарги? Печінка, нирки, серце, кишечник? Як це немає проблем? У всіх є, а у неї немає!