За вислугу років

60

Бувають ситуації, від яких на душі стає нестерпно тоскно. Наприклад, коли б’ють дитину, принижують людей похилого віку або немічних.

Московський театр Немировича-Данченко. Чудовий театр, я часто дивлюся там балет, деякі артисти — мої хороші друзі. Чекав я як-то в холі службового входу друзів-артистів. Там же знаходиться віконце каси (додаткової чи ще якоїсь). Підходить стааренькая аккуратненькая бабуся, сива вся. Я стою неподалік, чую і бачу все, що відбувається.

Бабуся розповідає касиру (молодий дівиці років 25), що пропрацювала в цьому театрі 15-20 років прибиральницею (потім це підтвердили друзі) і ніколи не бачила «Лебединого озера». Каже, що здоров’я здало зовсім, і її звільнили. Вона відчуває, що ще місяць-два, і вона покине цей світ (за видом їй складно пообіцяти й тиждень), і просить дати їй запрошення на місце де-небудь на гальорці на балет, про який мріяла роками.

Дівчина починає її слати — грубо, з презирством до «прибиральниці», яка, бачите, «хоче примазатися до артистам балету». Іди, мовляв, помирай вже і не заважай жити іншим. У бабусі немає ні моральних, ні фізичних сил щось заперечувати. Вона опускає сиву голову і мовчки розвертається. Я не витримав такого, купив бабусі на останні гроші квиток в партер. Упевнений, більшість зробила б те ж саме.

Іноді мені здається, що смертну кару потрібно вводити не тільки за тероризм.