Випадок на автобусній зупинці

15


Він сидів біля зупинки автобуса, щулячись від холодного, пронизливого вітру. Люди збившись у купку заповнювали весь простір всередині неї, і він боявся підійти дуже близько.
Занадто добре за свою довгу, бездомного життя старий сірий кіт знав, чим може закінчиться близьке сусідство з людьми.
Останні пару років він жив на зупинках, переходячи від однієї до іншої – це був його дім. Згорнувшись калачиком можна заснути на лавці всередині, якщо не дуже холодно, а сидячи поруч іноді отримуєш не тільки стусани й лайки, але і ковбаску і шматочки курочки. Він не ризикував прохально нявкати, резонно розуміючи, що замість їжі отримає ногою, тому просто прохально і мовчки заглядав в очі людям, які стоять на зупинці.
Але сьогодні був не такий день. Осіннє небо затягнуло хмарами і починав накрапати противний і холодний дощик. Кіт спробував притиснутися зовні до щитів обшивки, але це не допомогло, і шкірка мокра від дощу ставала все холодніше і холодніше. Ні, так не піде, вирішив він. До ранку мені так не дотягнути. І набравшись сміливості він протискуючись між ногами і тремтять від страху всередині і зовні пробрався в самий куток. Тут не дув вітер і не лив дощ, але зате знову захотілося їсти.
На лавці як не дивно сидів один чоловік. Це було дивно, тому що всі інші товпилися і поглядали на лавку. Просто, ніхто не хотів сідати поруч з маленьким сивим чоловіком в старій куртці і стоптаних туфлях.
— Бач нажрався, скотина, — сказала велика і по всьому зла тітка. Кіт подивився на неї і зіщулився.
— Несе від нього, як з винного льоху, — підтримав її чоловік у хорошому плащі і з дорогим дипломатом в руках. Коли вже прийде цей автобус?
Чоловік на лавці спробував було сказати щось на свій захист, але на нього посипався град образ. Він закрив рот і похнюпився, а кіт подивився на нього і подумав, що він такий же неприкаяний ізгой як і він, і напевно не вдарить його. Набравшись сміливості сірий прослизнув між ногами і підстрибнувши сів на лавку в самому куточку. Він закрив очі, чекаючи криків і удару, а потім відкрив їх і оглядівся навколо.
Чоловік у старій курточці глянув у його бік і їх очі зустрілися. Людина раптом застиг і довгим розуміючим поглядом вдивився в перелякані очі кота. Потім потягнувся до кишені і діставши маленький флакончик і відкрутивши пробку випив залишився вміст і поставив його поруч з собою.
— Алкаш кончений, — загомоніли довкола. — Викликайте поліцію, нехай заберуть його! Вже прямо на зупинці п’є!
Велика зла тітка замахнулася на маленького сивого чоловіка великою сумкою і він перелякано зіщулившись у грудочку, закрив голову руками. Вона промахнулася, але обов’язково повторила б спробу якби увагу всієї натовпу всередині зупинки не привернув величезний чорний лімузин, раптом зупинився зовсім поруч. Машина була розміром з автобус, тільки нижче.
Двері водія відкрилася і люди на зупинці завмерли. Спершу з’явився великий чорний парасолька, а слідом за ним і сам водій в чорному смокінгу і з білим метеликом. Натовп захоплено видихнула. Водій підійшов до зупинки і вклонившись чемно поцікавився, чи не тут його господар? Мільярдер Джон Патрік Сэйвэдж? Люди стояли на зупинці оцінили його жарт і засміялися.
Тоді водій склав парасольку і вимовляючи вибачення і вклоняючись направо і на ліво став проштовхуватися всередину. А там… А там він раптом зупинився біля маленького сивого чоловіка в старій курточці пом’ятих туфлях і сказав:
— Господар, — і голос його прозвучав так м’яко, що всім стало зрозуміло, як він ставиться до маленькій людині. — Господар, ходімо будь ласка. Ми всі переживаємо за вас. Як ви себе почуваєте? Ну куди ж Ви поділися? Я шукав по всьому місту. Слава Богу поліцейський патруль подзвонив і сказав, що тут на зупинці бачили людини схожого на вас.
Німа тиша і запанували розгубленість навколо. Зла тітка і дядько в дорогому плащі стали відходити назад. Сивий чоловік на лавці винувато посміхнувся і сказав:
— А я ось пролив на себе майже всі свої сердечні краплі і смердить від мене уууу як.
Водій чорної трійці підійшов до сивого чоловіка і взявши його під лікоть допоміг підвестися і повів через натовп до машини.
Раптом чоловік зупинився. Він прибрав руку водія і озирнувся. Сірий, промоклий кіт так і сидів у куточку на лавці притулившись до щита. Людина різко кинувся назад і підхопив на руки пухнасте, худе тільце. Кіт так нічого і не встиг зрозуміти. Може він би і вкусив, може він би і подряпав, а потім вирвався і втік в ніч до дощу, холодного вітру і смерті. Але просто не встиг зреагувати. Старість, чи знаєте. Свідомість раптом на секунду покинуло його від холоду, голоду і страху.
Отямився він вже всередині великого чорного лімузина. Машина качнувшись повільно попливла, як величезний чорний корабель, розсікаючи калюжі. А онімілі люди на зупинці дивилися їй услід. Мужик в старій курточці витирав кота сухим теплим рушником і гладив його.
— “Він сидіння замочить, — сказав водій повернувшись назад.
— Нічого, нехай мочить, — відповів сивий чоловік і нахилившись до самого котячому вуха і пахнув ліками пробурмотів:
— У мене можна все. Ти не соромся. Тобі тепер можна все!» І він посміхнувшись погладив шерсть старого бездомного кота.
Сірий подивився йому в очі і раптом зрозумів, що він більше не ізгой і що у нього буде те, про що він не міг і мріяти – будинок і люблять його люди. Він перший раз в житті тихенько нявкнув і потерся щокою об обличчя свого спасителя.
А на зупинці на лавці все ще стояв флакончик з-під серцевих крапель. А люди висипавши на дощ дивилися услід великим чорного лімузина, як корабель увозившему двох ізгоїв. Ось так.