Три підходи по дванадцять лайків

29

Я приїжджаю на роботу за 15-20 хвилин до початку робочого дня, перед самим початком пробок в моєму місті. Ставлю собі чайничок, вмикаю комп’ютер, відкриваю стрічку новин у синій соцмережі… і бачу темряву репостов про спорт, фітнес, схуднення та інших подібних речах.

У мене є друг. Ми з ним дружимо досить давно, близько десяти років. П’ять років тому він являв собою видовище досить сумне: відверто жирний, курить, вічно засмальцьованими волоссям — загалом, далеко не ідеал чоловічої краси і привабливості. А потім його «перемкнуло». Він скинув пару десятків кілограмів зайвої ваги, кинув палити, пішов в зал. Зараз він володіє фігурою, яку я по-білому заздрю. А йому тоді просто набридло бути жирним і з задишкою.

Так ось: за весь цей час від нього не було жодного репоста про спорт і фоток на телефон у дзеркало залу. Він не підписаний на спортивні паблики. На мій іронічний питання про причини такого «протесту проти системи» він відповів, що над тілом треба працювати в залі, а не в пабликах, а треба жати штангу, а не кнопку «Розповісти друзям».

Дорогі спортсмени, худнуть, сушащиеся та інші подібні! Може, вистачить срати мені в стрічку? Прислухайтеся до слів людини, який зміг без репостов домогтися цілком відчутних результатів. Ви ж репостите все підряд, а кістка у вас до сих пір широка.

До речі, любителі готувати, ніколи не варили нічого складніше пельменів і не жарившие нічого складніше глазуньи, якщо ви думаєте, що це історія не про вас — ви помиляєтеся.