The roof is on fire, let the burn motherfucker

245

Повертаючись з роботи холодною зимою, я застрибнув у близьке за напрямом автобус і став чекати напливу народу — через пару зупинок мала набратися пристойна юрба. Всколе в салон хлопець заліз на вигляд не старший за мене: у вухах — навушники, посинілих від холоду руках — рюкзак. Чим він не сподобався тітоньки, яка сидить поруч, я так і не розібрався. Може, рюкзаком штовхнув; може, сперся ненавмисно — в автобусній штовханині звичайна справа. Початок бурхливого скандалу я пропустив. Коли все-таки почав прислухатися, тітонька в односторонньому порядку верещала на мовчки дивився на неї хлопця, повернувши свою голову у величезній шапці (знаєте, такі пухнасті, роблять людину схожим на гриб з Super Mario Bros.) майже на 180 градусів. Весь автобус мовчки слухав тоннам мата, изливающимся з вуст цілком дорослої жінки, протягом трьох зупинок.

А потім відбувся короткий, але дикий екшн. Молодий чоловік, мабуть, втомився слухати не дуже-то заслужені образи, поплескав по плечу найближчого до дверей сусіда: «Ви виходите?» — і, отримавши негативну відповідь, почав бочком протискуватися до дверей. Мадам, відчувши остаточну перемогу в їй же розпочатої битві, сердито пирхнувши, відвернулася. Несподівано з натовпу, розмежовувала дамочку і її жертву, висунулася рука того самого хлопця з запальничкою. Життєрадісно чмихнувши язичком полум’я, хлопчик спокійно вийшов в закриваються двері.

Коли-небудь підпалювали штучне хутро? Відмінно спалахує. Тітка збагнула, що горить, тільки коли поруч стоїть чоловік почав долонею бити її по голові, намагаючись загасити полум’я.

Жорстоко, скажете ви? Згоден. Зате весело.