Старанності не по розуму

22

Мене задовбали прихильники принципу «дітям все найкраще». Я б з радістю теж до них приєдналася, якщо б цей принцип не опошлили і не перекрутили донезмоги.

Місячній дитині купується найкращий (читаємо — найдорожчий) мобіль на ліжечко. Він обов’язково найбільший, там півсотні різноманітних різнокольорових іграшок, десяток мелоЕкшн і підсвічування всіма кольорами веселки. У такому віці дитина ще не вміє зосереджувати увагу, музика його лякає, а світло дратує. Після тижневої істерики батьки мобіль прибирають куди подалі і журяться, що купили найкращий, а дитині не сподобалося.

Однорічному непосидливому дитині купуються фірмові черевики «як у тата». Вся рідня розчулюється фоткам, ну, а дитині не дозволяють в цих черевиках бігати по калюжах і місити бруд, лають і одергивают, якщо він подався кудись на крок від батьків і сухого асфальту. Як підсумок, дитина, заливається сльозами, коли його починають збирати на прогулянку і надягають на нього ці черевики.

Трирічному малюкові купується дорогуща машина з миготливими фарами, сиреною та іншими наворотами. Дитина в захваті, але на вулицю і в садок машинку взяти не можна, інші діти обов’язково зламають, а то і віднімуть. Та й вдома сирену включати не дозволяють, у батьків від неї голова болить. Дитина швидко втрачає інтерес до іграшки, з якою не можна нормально грати тоді, коли хочеться. Батьки бідкаються, що малюкові нецікава навіть найкраща і дорога машинка.

П’ятирічній дівчинці купуються електронні гойдалки за п’ятизначну суму, природно, зі свистелками, жужжалками і тисячею режимів. Але дівчинці натискати на кнопки не дозволяють, щоб не зламала, а качатися можна тільки у присутності батьків — техніка безпеки все-таки. А батьки приходять з роботи пізно ввечері і не мають сил і бажання весь вечір розважатися з гойдалкою. Дівчинка із задоволенням майструє будиночок для ляльок в коробці від цієї самої гойдалки, а гойдалка урочисто включається по святах, коли в гості приходять друзі і родичі. Так-так, батьки в ці моменти не забувають згадати, що вибирали найкраще, а, виявилося, просто викинули гроші на річ, яка не використовується і припадає пилом, та ще і без коробки.

Семирічному хлопчику на перше вересня подарували айфон. Ігри встановлювати забороняють, щоб не відволікався від навчання. Музику слухати з нього в метро не дозволяють, щоб не вкрали. На вулицю брати теж не дозволяють, щоб не втратив або не розбив. Інший телефон купити не можна, адже у дитини має бути все найкраще і треба прищеплювати любов до гарних речей з дитинства. А дитина змушений просити телефони у друзів, щоб подзвонити і відпроситися погуляти ще годинку.

Десятирічного пацана дарують новенький айпад, щоб книжки з нього читав, та розумні передачі дивився. Читалку за тисячу рублів купити не можна, пам’ятаємо про найкраще. Батьки страждають, що дитину не відтягнути від гаджета, а через півроку чадо просить вже свіжу версію, тому що пам’яті на все іграшки і кінофільм вже не вистачає.

І все це не зі стелі взяті приклади, а з життя, на жаль. І триває ця епопея «самого кращого» ще довгі-довгі роки. У половині випадків дорослі люблять попричитать, як же дорого нині ростити дітей. Друга половина вже так любила своїх нащадків, що ті не соромляться просити брендові речі, модні гаджети і поїздки в найпрестижніші готелі, адже їм же батьки повинні купувати все найкраще, вони звикли до цього.

А як же дати дитині найкраще виховання? Як же грати з дітьми в найкращі ігри? Як же стати найкращими батьками? Чому найкращим вважається найдорожче, якщо потрібно вибирати саме підходяще і функціональне? Чому бути кращим батьком — це те ж, що відкупитися від дитини дорогими подарунками? Така ситуація дуже пригнічує і трохи задовбує.