Спасибі вам на доброму слові

47

А мене задовбали «подождуны». Це такі чарівні дядьки і тітки, які почувши яку фразу, необережно сказану при них, кажуть мені — ось почекай, ще…

Приходиш з прогулянки до такого громадянину і кажеш — громадянин, там чудова погода! Весна, пташки, листочки на деревах. А він корчить кислу міну і мовить: «Ось почекай, в наступний четвер (вихідний, місяць, рік) похолодає так, що зуби зведе». І що тепер, не гуляти сьогодні? Або замість радості, що сьогодні добре, ходити і голосити, що завтра погано буде?

Завели собаку. Запитують самі, як справи, як песик. Все добре, кажеш, от тільки їсть все підряд на вулиці, наприклад. І тут звичайно тобі кажуть, що незабаром він підросте і почне кидатися на перехожих. Або будь-який інший маячня. Ось почекай, кажуть вони.

А коли народилася дитина, так таких взагалі ціла армія стала. Розповідаєш про справи насущні, наприклад, що спали погано, а тобі у відповідь: «От почекай, скоро зуби полізуть або переплутає день з ніччю, а коли піде і буде скрізь лізти — взагалі атас». Ну що, від цього звичайно сильно полегшає зараз?

І так в будь незрозумілій ситуації. Ось почекай, це тобі ще не погано і це ще не проблема. А ось потім… Взагалі з розуму зійдеш. Люди, ви серйозно? Якщо це такий спосіб підтримки, то відкрию секрет: від цього не легше ні разу! Краще промовчіть тоді.