Швидка некомпетентна допомога

16

Я закінчила медінститут, але працюю медсестрою ось уже близько 20 років. Подробиці такого повороту до справи не відносяться, здивовані і задають питання біографічного характеру — не задовбали. А засмучує, власне, інше.

Приятель номер раз: «У батька то пронос, запор, порадь че-нить». Раджу звернутися до лікаря, причому чим швидше, тим краще. «Ех, нічого ти не знаєш, добре, що доктором не стала, запитаю в аптеці».

Приятель номер два: «Мені виписали таблетки ХХ, ти як думаєш, пити?» Ну, мабуть, пити, раз виписали. «Блін, тобі що, важко нормально відповісти? А ще медик!» Нормально — це як? «Ні, не пити», чи що? Я твою історію хвороби не читала, вникати довго, та й не лікар, я не лікар.

Приятелька: «Мені не можна їсти ХХ, а я поїла. Що тепер буде?» Поняття не маю, якщо чесно. 20 років тому препарату, через якого тобі це саме є не можна, просто не було. Турбуєшся — сходи до лікаря, проконсультуйся. Образилася на смерть. Треба було сказати, що «нічого не буде», правда? Щоб ти тільки цим і харчувалася.

Просто «слухати і кивати» советующихся не влаштовує, їм потрібно розумне пояснення з посиланнями на авторитети, як у Вікіпедії. Яке там після зміни спекти щось або полежати з книжкою? Людям потрібна допомога! Ні, шановні, не допомога, а рада, і навіщо вам такий некомпетентний рада — я не знаю. «Ти ж клятву Гіппократа… того!» Люди, Гіппократ мене 20 років тому пробачив і відпустив. Правда-правда.

І, зрозуміло, для мами я — «лікар». Коли її привозять до нас (серце), то перше, що чують мої товариші: «Моя дочка у вас тут доктор» Ні! Ні! Медсестра вона! Ні, не дрібниці. Уявіть, що ви працюєте прибиральницею, а весь офіс вітає вас кожен день: «Здра-а-астея, шановний директор!»

Дякую за увагу. Полегшало. Всім не хворіти.