Що, ніжки болять?

54

«Молодий — здоровий!» — кричать жінки з важкими сумками в метро. «Вибачте, я не можу встати», — відповідаю я. Криють матом (далеко не благим) довго і зі смаком, поки я, гад такий, все-таки не встану. Ковіньку у мене в руках вони принципово не помічають. Чому ж вони завжди так червоніють і намагаються втекти, коли я нарешті поступаюся ним місце?

Упор на ковіньку з одного боку, на ногу з іншого, страшний скрип протеза — однієї ноги у мене немає. Вибачення, які я чую, мене бісять куди більше, ніж крики про молодих гадів. Люди, чому ніхто за чотири роки жодного разу мені не повірив? Чому у старшого покоління прийнято вважати, що молоді здорові за визначенням?