Щасливий удар святого Георгія

211

Було це досить давно. Йшла в гості до друга, він попросив купити йому пачку «St. George». Заходжу в магазин совкового типу, за тютюновим прилавком неосяжна жінка відповідного виду.

— Здрастуйте! Будьте ласкаві пачку «St. George».
— Чого?
— Пачку «St. George», будь ласка.
— Я не розумію, покажіть.

Стенаю плечима, тицяю пальцем у вітрину. Обличчя продавщиці стає презирливо-хижим. З гордим виглядом вона запитує:

— Де-е-евушка, ви російська?
— Так, — я починаю дивуватися.
— А ви в Росії живете?
— Ну так, — подив зростає.
— Ну ось і говорите по-російськи: «Святий Георгій»! А то бач, випендрюється тут мені!

Виходжу з магазину, хвилин п’ять осмислюю подію. Повертаюся.

— Ще раз добридень. Будьте ласкаві один «Щасливий удар».

Обличчя продавщиці витягується.

— Що-що?
— «Щасливий удар», будь ласка.
— Я не розумію.

Тицяю пальцем в «Lucky Strike».

— Це «Лаки-страйк»! Який ще удар?! Зовсім з глузду з’їхали!
— А ви російська? — питаю з легким прищуром.

Пішла під матюки.