Рой самонавідних рекламоконструкций

130

Сайт «Задолба!» в черговий раз задовбав. Ні, тут регулярно пишуть ті, з ким хочеться негайно погодитися і потиснути їх мужню руку, побажавши терпіння. Але не менш регулярно спливають і тексти, яким місце скоріше на «Кілл мі плз». Ну, люди різні, так. Але ось особистості модераторів проявляються крізь історії все кумедніше.

На сайті з’явились вже три однотипні історії від задолбавшихся роздавальників макулатури («промоутерів»), але жодної — від пішохода, якого задовбали ці перехоплювачі. Навіть історія, яку з натяжкою можна назвати такою, наприкінці має повчальну мораль: «Тим, хто з першого разу розуміє просте російське „ні“, Екшн сно хочеться допомогти і взяти абсолютно даремний листок». Тобто всіляко протискується думка, що ось ці самохідні спамери — нормальна робота, і потрібно бути, мнээ, толерантніше. Треба думати, що модератори свого часу цим же займалися, ось і нервують.

Особливо радують обурення промоутерів тими, хто «просто проходить повз агента, немов повз стінки, пофарбованою в тон навколишнього пейзажу». Вибачте, а як ще проходити повз рекламного щита або стійки з листівками? Або ось: «Молоді матусі, які вважають, що буклет — хороша розвага для їх малолітніх чад». Цієї претензії я взагалі не зрозумів — їм що, прикро за буклет? І саме феєричне: «Інші намагаються всунути мені в руки інші листівки: „На, це тобі“. Я схожа на смітник?» Та ні, дівчина, що ти. Не більше, ніж йдуть повз тебе по своїх справах пішоходи. Але їм ти чомусь листівки у руку сунеш, не обтяжуючи себе рефлексіями, а тут обурилася.

Ну дістало, чесне слово. Виходиш з метро — і як крізь стрій, повз роя цих самонавідних рекламних конструкцій. А вони ж намагаються і встати прямо посеред дороги, і кинутись навперейми, пхаючи листки в руку. Спочатку я покірно брав ці папірці, потім боязко обходив роздавальників по великій дузі, щоб не турбувати, потім став намагатися ухилятися. Зараз досяг просвітління і просто йду — саме-саме, «як повз стінки». Дякую, шановні, але на мене і так в місті з усіх боків обрушуються потоки рекламних помиїв. А щоб ще і добровільно їх сьорбати — дякую покірно.

Улюблений аргумент: «Це така ж робота, як і інші». Вибачте, але так і спамер може сказати, однак це не означає, що я повинен його поважати і намагатися робити його роботу комфортніше. А такий «промоутинг» — це різновид спамерство, як не крути. Навіть гірше: спамер бруднить у віртуальному світі, а тут витрачаються реальні ресурси на підготовку та друк всього того, що відправляється навіть не в макулатуру, а прямо на звалище. Що це взагалі за робота для здорового молодого чоловіка в розквіті сил — робити те, з чим впоратися звичайна металева стійка?