Практикум по ефективності переміщень

47

Пітер. Метро. Сидячих місць немає, але немає і товкучки. Входить підтягнутий сивочолий дід у військово-морській формі з хлопчиком років п’яти. Якась жаліслива дама ще не дуже пенсійного віку поступається дитині місце. Хлопчик з почуттям власної гідності відповідає: «Велике спасибі, я постою». Дама розчулюється, але наполягає. Втручається дід, пояснює, що онук — чоловік.

Серед цієї пасторалі з’являється громадянин років 30-35, цілеспрямованим вужем обходить фігурантів та інших пасажирів і плюхається на вільне місце. Дама з дідом розуміюче переглядаються. Дитина дивиться на об’єкт і серйозно й голосно цікавиться, чоловік це. Дід знизує плечима і відповідає, що навряд чи. Дитина стає ще страшніше, замислюється — і радісно видає: «А… Це менеджер!»

Всі ціпеніють в захваті. Поїзд зупиняється. «Менеджер» схоплюється і кулею вилітає з вагона. Дама сідає на колишнє місце. «Обережно, двері зачиняються».