Повторний кидок

40

Не так давно влаштувався на роботу в один торговий центр. Попередній орендар не спромігся оповістити своїх партнерів про переїзд, тому ось уже півроку мені доводиться відповідати на одні й ті ж питання по телефону. Оскільки з’їхала компанія ще займалася сервісом і ремонтом, то на ці ж питання доводиться відповідати і їх колишнім клієнтам. Це все, звичайно, задолбали, але оскільки телефонують нам в цьому не винні, доводиться відповідати. Каюсь, грішний: з часом я став до цього справи ставитися дещо по-хамськи, просто відповідаючи, що контора з’їхала, і кидаючи трубку.

Черговий дзвінок.

— Алло, привіт, це ІП ***?
— Ні, вони з’їхали. (Вішаю трубку.)

Знову дзвінок, той же голос:

— Ще раз добридень.
— Ні, не підкажу, не знаю. (Вішаю трубку.)

Фінальний дзвінок цієї ж людини мене добив:

— (абсолютно спокійно і доброзичливо) Знову здрастуйте.
— (заінтриговано) Слухаю вас.
(так само спокійно) А можна я так само неввічливо трубку кину?

Я був готовий аплодувати. У такий прохання я не зміг відмовити.