Подушка до запитання

45

— Ой, я не знаю розмір ліжка… А якщо це постільна білизна мені не піЕкшн де?
— Повернути ви його не зможете. Такий товар підлягає поверненню лише у випадку фабричного браку. Краще вам з’їздити додому і уточнити розміри.
— Та ні, начебто має піЕкшн ти. Дівчатка, давайте зробимо так: ви його поки не пробивайте, а я швиденько змотаюсь туди-назад і померю. Будь ласка!
— Бачите, ми не маємо права без чека.
— Ну будь ласка!
— Добре… Тільки треба встигнути до обіду. О дванадцятій ми касу здаємо, гроші доведеться внести.
— Спасибі, спасибі, я швидко!

Чекаємо. Без п’яти дванадцять пробиває чек — не приїхала, напевно, піЕкшн шло. До вечора.

— Не піЕкшн шло. Давайте гроші.
— Вже не можемо. Домовлялися ж: до обіду.
— До обіду я не встигла! Що у мене, інших справ немає, по-вашому?! Віддавайте гроші!
— На жаль, це неможливо. Ми вас попереджали.
— Ах так! Та ви… Та я вас… Хамка! Сволочі! Облапошили пенсіонерку! Торгаші прокляті, тільки б народ обібрати! Подавіться своїми простирадлами, щоб вам пусто було!

* * *

— А багато у вас таких подушок?
— Ця — остання.
— А коли прийдуть?
— Ось тут не можу вам сказати. Можуть і не прийти зовсім.
— Що ж робити, у мене і грошей таких з собою немає… А можете мені відкласти її?
— Взагалі-то так у нас не можна.
— Тільки до вечора! Я буду їхати з роботи, позичу грошей і куплю!
— Точно приїдете?
— Сто відсотків!
— Добре. Але тільки до вечора. Якщо адміністратор вранці знайде прихований товар, нас покарають.
— Величезне спасибі! Ви до котрої працюєте?
— До семи.

Приїжджає через два дні.

— Де тут моя подушечка?
— Вже продана.
— Як так? Я ж вас просила!
— Ви просили позавчора до вечора. Вчора її купили.
— А що я, по-вашому, гроші друкую?! Як знайшла, так і приїхала!
— На жаль, запізнилися. Ходімо, я покажу вам інші подушки, вони нітрохи не гірше тієї, навіть…
— Так засунь собі ці подушки знаєш куди! Я півроку таку шукала! Просила ж по-людськи! Звідки вас тільки набирають, уродок таких?!

Не роби добра, як говориться.