Пішохідна доріжка для людей похилого віку з немовлятами

299

Гаразд тітки — може, у них клімакс у всю голову, от і з’їхали з котушок. Мені довелося зіткнутися з дуже енергійним чоловіком. Теж після автокатастрофи нога зламана, ходжу з паличкою. Коли їду в громадському транспорті, паличку зазвичай ставлю між ніг, а зверху кладу сумку, тому палички не видно. Не дуже-то приємно зайвий раз ловити на собі зацікавлені погляди.

Їду в автобусі в годину пік. Вдалося сісти, бо контора поруч з кінцевою зупинкою. Через пару зупинок в автобус вривається, розштовхуючи всіх, мужик років 55 і тягне за собою дівчинку років десяти-одинадцяти. Постає прямісінько над моєю головою і починає віщати, що молодь зовсім оборзела, старим і дітям місце не поступається. Молодь я ще та — ось-ось виповниться сорок, але виглядаю набагато краще, що зовсім не дає привід грубіянити. Дівчина, мабуть, звикла, що їй завжди поступаються місце, і почала канючити: «Діда, я се-е-їсти хочу». Мужик на весь автобус як закричить: «А ось, онучка, бачиш, дівка сидить вже півгодини як вагітна, з блядок їде, втомилася ноги розсовувати!»

Від такого нахабства я просто сторопіла. Юрба в автобусі притихла; всі розгорнулися подивитися на мене, нахабну повію. Мужик, бачачи успіх свого виступу, почав кричати щось ще, але поруч стояв чоловік мовчки взяв за шкірку і говоруна, і його внучку, потягнув до виходу, а через хвилину на зупинці просто випхнув обох з автобуса.

На жаль, не завжди трапляються такі захисники. В основній масі народ норовить взяти бік ображає і теж виплеснути всі свої комплекси і невдачі. Задовбали!