Під дулом пістолета

220

Моя дочка зібралася зважилася проколоти вуха на тринадцятому році життя. Розмовляю з нею про це по телефону в обідню перерву, поруч сидять співробітники, прислухаються.

— А ми своєю прокололи вушка в рочок! — повідомляє одна з них, ледве я прибираю телефон в кишеню.
— Так-так, ми теж! — підтримує інша.
— А раніше не можна? — цікавиться колега. — Нашій вже 10 місяців! Проколят їй зараз або до року чекати?
— Не можна! — авторитетно заявляє перша співробітниця. — Якщо б можна було, ми б раніше прокололи!
— Ваша плакала?
— А то! Орала — аж захрипла, тримали вдвох. Та й поки загояться, так наплачетеся!

Як будь-яка мама, я чудово знаю, що таке уколи, щеплення, кров на аналіз, і скільки буває сліз. Дуже шкода своє маленьке диво, коли доводиться його лікувати. Але заподіювати біль здоровій дитині — просто так, для краси, якої йому самому ще багато років цього не зрозуміти… А з вигляду нормальні люди.