Ось і прийшов у гості до долара північний хутровий звір

5


Бардак в строю – вираз, як і всі армійські ідіоми, хоч і грубувате, однак те, що відбувається з американською гегемонією описує найбільш точно. Сам гегемон про себе може думати що завгодно, однак, у кінцевому рахунку, все визначається готовністю свити виконувати його розпорядження.
Автор: Олександр Запольскис, ІА REX
Он, наприклад, Зеленський теж думає, що він президент України, що аніскільки не заважає його міністру закордонних справ проводити повністю власну зовнішню політику. Типовий бардак в строю. Причому в цьому сенсі Трамп все більше стає схожий на новообраного лідера однієї «великої» європейської» держави.
Ні, у своїх лавах поки подібних вільностей команда господаря Білого дому ще не допускає. А от Європа, протягом семи десятків років вважалася повністю безправною американської економічної колонією, вже бешкетує зовсім не ховаючись.
Вийшов гегемон з іранської ядерної угоди, ввів проти персів суворі санкції, прямим текстом сказав, що порушників дисципліни він буде бити безжально і рішуче незважаючи на особи, і… ось тобі, бабуся, Юріїв день! Євросоюз, в особі Франції, Німеччини та Британії зібралися в купку і почали щось там мутити на тему власного SWIFT. Спочатку торгівлю іранською нафтою на євро перевели, а потім взагалі на власну систему банківських розрахунків замахнулися.
З нею, щоправда, у європейців не вийшло, однак до механізму спеціального призначення (SVP) німці з французами додумалися. І хоча в процесі втілення розмір осетра (хотілок) довелося істотно урізати, проте Інструмент для підтримки торгових обмінів (INSTEX) у них вийшов.
І ось позавчора генеральний секретар дипломатичної служби ЄС Хельга Шмід офіційно заявила, що перші транзакції з Іраном з нього пішли і до користування ним вже будується помітна чергу з європейських держав. Прошу зауважити, це не окрема ініціатива Парижа чи Берліна, це свідома фронда Євросоюзу в цілому. Практично «викликаю на бій», якщо згадувати класиків.
Ціна питання – як мінімум, 50 млрд доларів, у що обходяться Ірану американські торговельні санкції щорічно. Продажу однієї лише тільки нафти вони придушили на третину. Якщо рахувати з інфраструктурними проектами та іншими перспективними ідеями економічного розвитку країни, заблокованими Вашингтоном, сума потенційних смакоти за деякими оцінками дотягує до 90-110 млрд. доларів.
Безумовно є за що побитися. Не сказати, щоб для ЄС це були вирішальні гроші, однак і в такій кількості сьогодні вони точно не зайві. На дворі взагалі-то глобальна економічна криза. Вільних ринків вдень з вогнем не знайти. А тут ціла країна під санкціями.
Втім, хоч гроші теж важливі, куди більш серйозне значення має інший аспект. Про необхідність активної дедоларизації міжнародних розрахунків багато говорять всі протягом приблизно з 2012-2014 роки. Особливо коли Вашингтону не вдалося загнати інший світ в пастку договорів інвестиційного партнерства. Але при всьому бажанні, в світі відсутній готовий механізм, що дозволяв реалізувати списку бажань на практиці. Тепер він є. Залишається до нього тільки приєднатися, що, загалом, є справою суто технічним.
Тим самим виявляється під загрозою головний елемент забезпечення нинішнього американського геополітичного домінування – можливість практично не напружуючись в будь-який момент прибити будь-якого, чия морда особи» не сподобається, економічними санкціями. Навіть якщо не смерть, то досить боляче, щоб примусити порушника «добровільно» підкоритися американської волі.
Добре розуміючи руйнівність перспективи світу «з альтернативою SWIFT», через спецпредставника США по Ірану Брайана Хука Білий дім офіційно повідомив «всіх, кого це стосується» про свою рішучу готовність ввести жорсткі санкції не тільки проти самого механізму INSTEX, але і всіх персоналій, тим чи іншим чином причетних до його створення і функціонування. Образно кажучи, обіцяли поставити мало не до стінки буквально.
І ось тепер цей час настав. Париж, Берлін і за компанію запрошений туди Лондон Інструмент торгових обмінів таки запустили. І він запрацював. А найголовніше, Брюссель фактично прямо кинув Вашингтону рукавичку. Можеш? Прийди і спробуй.
Тепер залишається чекати відповідного ходу США. Бо його в нинішніх умовах просто не може не бути. Без батога санкцій гегемон втрачає щонайменше половину своєї страшности, а без неї він вже і як гегемон не дуже-то і вселяє.
Добре б, тільки Європа. Але адже якщо Вашингтон цю штуку не зуміє негайно знищити, до неї дуже швидко виявиться підключена і Росія, а там п’ять хвилин з’явиться Китай. І тоді в гості до гегемону точно завітає відомий північний хутровий звір.
Тиша в залі. Барабанний дріб. Розв’язка наближається.