Небажання — не аргумент

53

У нашої родини є дача недалеко від міста. У дитинстві я проводила там всі канікули, а часто і просто вихідні дні. Але вже майже 10 років практично туди не приїжджаю, а якщо і приїжджаю, то ночувати ніколи не залишаюся. І мене задолбали, що я змушена відповідати на питання друзів дитинства про те, чому я перестала туди їздити, і щось пояснювати не тільки їм, але і не дуже близьким мені людям.

В один із днів, коли мені було 15 років, я була на дачі і вийшла з будиночка в город пізно ввечері зібрати ягід. Через паркан на наш ділянку переліз якийсь п’яний відморозок. Закінчилося все спробою згвалтування… В тій історії я дивом фізично не постраждала, так як щосили кричала і відбивалася і мене почули сусіди. Мужик встиг, однак, мене роздягнути і помацати. У загальному і цілому я в порядку, перебуваю у відносинах, чоловіків не боюся, з сексуальним життям все добре. Але з тих пір дача асоціюється у мене виключно з тим, що трапилося.

Зараз за документами вона належить бабусі з дідусем, але за заповітом після їх смерті перейде до мене. Я вже однозначно вирішила для себе, що цей продам будинок і ділянку. А поки що без крайньої необхідності бувати в цьому місці мені не хочеться. І мене задолбали, що оточуючим людям недостатньо почути від мене просте «не хочу».

Про те, що тоді сталося, не в курсі ніхто, крім моїх батьків. Я не збираюся корчити з себе жертву насильства та з нещасним виглядом розповідати всім про свої переживання, щоб викликати жалість і співчуття, в яких я не потребую. Я просто не хочу їздити на дачу. Але моє «не хочу» розбивається про цілий ряд аргументів, якими так і сиплють близькі і не дуже люди.

— Та це ж курортна зона, престижна, чого ти не хочеш?

— Ти там провела, можна сказати, все дитинство, невже тобі неприємно бувати в місці, з яким у тебе пов’язано стільки спогадів?

— Та кинь ти, поїхали разом!

Зазвичай я здаюся і додаю до «не хочу» розмиту формулювання «мені останнім часом там незатишно». Але і вона, як правило, не допомагає.

У всьому іншому мої друзі — чудові люди, але мене задолбали те, що їм не вистачає емпатії та такту, щоб іноді просто заткнутися, не тиснути і не питати нічого зайвого. «Мені незатишно, я не хочу» — невже цього Екшн сно недостатньо і я зобов’язана що-то всім пояснювати?

Задовбали.