«Людочка, ти таблеточки-то поклади на місце, підемо спати» — сказав чоловік, піднімаючи мене з підлоги

68


Субота, пізній вечір. Діти давно вже сплять в кімнаті. Чоловік теж на ліжку в спальній вмостився. А мені не спалося і все, сну ні в одному оці не було. Щоб не витрачати час даремно, вирішила піти прибирання зробити.
Власне, до самої прибирання руки так і не дійшли — на очі попалася домашня аптечка з ліками, і я вирішила все перебрати. Старі ліки із закінченим терміном придатності викинути, а нові — акуратно скласти.
Загалом, сиджу собі на підлозі в залі, сортую ліки — чого там тільки не було: краплі, таблетки, мазі різні.
Через якийсь час приходить сонний чоловік і питає:
— Ти чого тут так довго займаєшся?
Подивилася на нього, типу: «не бачиш, чи що?» і відповідаю йому: «Викидаю сміття і непотріб всяк». Точніше, це я так хотіла відповісти, а вголос у мене вийшло по-іншому:
— Хламлю мусорю всяку…
Чоловік спочатку дивиться на мене перелякано (а я і не помітила навіть, що дурницю сказала якусь), а потім так ніжно гладить мене по голові і піднімає з підлоги зі словами: «Людочка, ти таблеточки-то поклади на місце, ходімо краще спати».