Кава з картопляних лушпайок

287

День Перемоги. Місто-герой Ленінград, нині Санкт-Петербург. В кав’ярню дуже відомої мережі заходить дідусь. На дідусеві піджак, який повністю обвішаний орденами і медалями. Підходить до стійки, де мило воркують чотири молоденькі офіціантки.

— Донечки, можна мені кави?

Одна з дівчат, явно незадоволена, що її відірвали від важливого розповіді про майбутню поїздку на дачу з усіма витікаючими:

— Вам який, дідусь?
— Ой, мені б що подешевше. Кухлик самого простого.
— Найдешевший коштує 99 рублів. Будете брати?
— Так, будь ласка. Тільки мені швидше, я тут за стійкою швиденько поп’ю і піду.
— Добре, сідайте.

Поки роблять каву, дідусь дістає з кишені піджака жменю дріб’язку і починає перераховувати. У дівчат за стійкою гримаса презирства набуває вселенський масштаб.

— Дівчатка, у мене тут три рубля не вистачає, нічого страшного?

На стійку плюхається чашка кави:

— Дід, кава коштує 99 рублів, а не 96. Шукай!

Дідусь спочатку сторопів, а потім засмутився. Зібрався йти. Дівчина, що поставила каву, видала:

— Ну ось, тільки даремно робила.

По щоці дідуся покотилася сльоза, але дівчата її не побачили — він вже стояв спиною. Я не витримав, мовчки поклав на стіл сотню, взяв дідуся під руку і вивів на вулицю. Ми зайшли в ресторанчик за рогом, де я пригостив його чашкою кави і легким сніданком. До честі цього ресторанчика, вони зробили знижку 50% на честь свята.

Висновки ви зробите самі. А цим дівчатам хочеться побажати тільки одного: будьте першими випробувачами винайденої машини часу, і нехай там стоять такі установки: «1943, Ленінград».