Ігрунов-опівнічник

216

Я фрілансер. По своїй натурі, я сова, тому лягати після трьох і вставати в одинадцять для мене норма. Дружина ж моя працює на «земний» роботі з восьмої ранку.

Живемо ми в приватному секторі, по сусідству одні пенсіонери. Як же вони мене дістали! Кожен день, коли я ближче до обіду з заспаним видом виходжу на ганок, обов’язково хто-небудь з сусідів на вулиці (навіть взимку) норовить сказати гостре слівце: я, мовляв, нероба, а дружина у мене молодець — працьовита. Її теж дістали своїми співчуттями: «Твій знову сьогодні весь день в свій комп’ютер грав, не виходив навіть!»

Я розумію, що вони літні, я їм сини годжуся, але якого біса лізти в моє життя і дізнаватися, коли ж я влаштуюся на роботу? А своїми синами та онуками хваляться: «Петька-то у мене на стоянці сторожем працює!» — та з такою гордістю, ніби не сторожем, а директором.