Гуманізм за чужий рахунок

176

Доброго дня. Я живу на першому поверсі і мене задовбали любительки бродячих тварин. Крик душі, просто сил ніяких немає.

Жила в нашому під’їзді бабуся-любительці кішок, і було у неї котиків — несть числа. Може сім, а може, й сімнадцять. Нові плодилися, старі гинули, губилися. Аромати з її квартири долинали ті ще. Але це, як виявилося, були квіточки.

Півроку тому бабусі не стало. Її спадкоємці викинули котиків в той же день, і котики опинилися в під’їзді. Жалісливі подружки бабульки тут же зобразили їм лежанку і місце для годування, а туалет котики зобразили тут же самостійно. Підсумок? Ну ви уявляєте. Аромати, блохи, лишай. Весна. Котячі весілля. Ночі безперервно — кішок багато. До зграї наших додалися інші наречені. Потім — кошенята. Порахувати вже неможливо.

Прийшло літо. До цього букету додалися щури. Котики з під’їзду плавно перемістилися в підвал і на вулицю. Вікно підвалу під моєю спальнею. Завелися Блохи вже в квартирі. Ви уявляєте цей кошмар? Блохи — це не комарі, фумігатора не бояться, і не таргани, які подохнуть від отруйної принади. Щоб їх знищити, потрібно регулярно обробляти отрутами всі поверхні, а також обробляти термічно (вище 100 градусів) і отрутами всі м’які вироби. Всі! М’які меблі, матраци, покривала, ковдри, постільна білизна, одяг. Ви уявляєте, що це таке? Дублянку обробляти дихлофосом. Пухові подушки кип’ятити. Дивани гладити праскою. Регулярно і не одноразово.

Підвальне вікно закрити не можна — адже котиків розірвуть собаки, коти повинні десь ховатися і ночувати. Блохи лізуть і лізуть, протимоскітна сітка не рятує.

Над мисками — полчища мух. Від мух рятують сітки, але деяким все одно вдається пробитися. Прибрати миски подалі не можна, вони повинні стояти ось прямо тут, тому що по феншую.

Бродячі собаки годуються тут же. Спочатку одна, потім кілька. Тепер маємо зграю. Гавкіт ночі безперервно. Але вікна бабусь-годувальниць виходять на іншу сторону, так що це я все придумала. На людей песики ж не кидаються. Поки що.

Голуби. Кормушечка тут же, а корм (читай — помиї) летить з вікон. Окремо варто коритце для купання. До блохам, щурам і мухам додається, вибачте, гуано і пір’я на підвіконнях, а також миле курликання на світанку.

Комунальники розводять руками. Бліх у підвалі потруїли, але вони розлучилися знову — котики-то нікуди не поділися. Труїти щурів не можна, тому що негуманно — потравятся беззахисні кішечки. Приструнити бабусь, все це поголів’я прикармливающих, ніхто не хоче. Немає бажання з ними зв’язуватися. Я можу тільки просити і переконувати, але ж тварини важливіше, чим я.

За підсумком, я — зла, ненавидить тварин стерво. А вони — захисники тварин. Які взимку в двадцятиградусний мороз вигнали з під’їзду що зайшла переночувати бомжиху.

Виплакалася, але легше не стало.