Чи То ще буде, ой-ой-ой

35

Не знаю, кого як, а мене дико задовбали офтальмологи в салонах оптики. Абсолютно не розумію, чому вони майже всі такі грубі, часом злі і незадоволені? Я і рота розкрити не встигну, а вони мене ненавидять.

Було мені років дев’ятнадцять. Зайшла в одну відому і дорогу мережу підібрати нові лінзи. Зрозуміло, відправили в кабінет до офтальмолога зір перевірити. Мінімум слів, максимум дії — причому досить грубих і безцеремонних. Коли ж результати були готові, лікар подивилася на роздруківку, присвистнула і запитала:

— А тобі скільки років?
— Дев’ятнадцять…
— Ну-у-у, мила моя, якщо у тебе зараз такі проблеми із зором, то що ж буде?

Обнадіяла, нічого не скажеш. Було одне бажання: заревіти і втекти. Але лінзи були потрібніші, довелося терпіти. До речі, нічого там страшного не було. Мабуть, у лікаря був поганий настрій за замовчуванням.