Білявого правосуддя

126

Хоч ця історія сталася більше місяця тому, мені до цих пір соромно. Чесно.

Напівпорожній тролейбус. Всі сидячі місця зайняті, варто буквально пара людей. Між майданчиками ліниво дефілює дідусь-кондуктор. Сидимо з другом в кінці тролейбуса і роздивляємося пасажирів. На одній із зупинок заходить дівчина років двадцяти — усміхнена, красива, худенька. Розглядаємо вже її. Ще через зупинку поряд з дівчиною звільняється місце — вона як стояла, так і стоїть, книжку читає.

Місце займає літня дама. До пані підходить мужик і починає на підвищених тонах висловлювати: вона тут розсілася, а донька мужика, дівчинка років дванадцяти, поруч стоїть! Дама помічає, що дівчинка у нього не така вже й маленька, цілком може їхати стоячи. За сценою спостерігає весь тролейбус, крім дівчини, яка продовжує читати.

Раптово з криком «Ах ти сука!» мужик схиляється над дамою, пасажири вскрикивают… але бійки не відбувається. Мужика перехоплює та сама дівчина, яка так привернула нашу з одним увагу. Це дивне створення з незворушним виглядом вистачає мужика за шкирятник, відтягає від переляканої жінки, вимовляє: «Я б на місці вашої дочки вже під землю від сорому провалилася», — гидливо відпускає мужика і повертається до своєї книги.

Дівчина! Якщо ви цей сайт читаєте, знайте: мені дуже соромно перед вами. Тепер, якщо мені хтось спробує наїхати на жінку, я заступлюся відразу, не чекаючи, поки це зробить миле світловолосе створення.