Безпросвітна російська тирса

311

Я студентка медичного ссуза. Навчаюся на фельдшера, просто — лікаря швидкої допомоги. Свою майбутню професію (і науку в цілому) обожнюю шалено. Коли бачу машину «швидкої» з включеною сиреною, моє серце починає прискорено битися. На моєму курсі навчається чимало таких же фанатів.

Задовбали мене ті представники охорони здоров’я — медсестри, лікарі, фельдшери, — які не мають і краплі милосердя і співчуття. Практична медицина — це біль, страх, бруд і невдячність. Дорогі наші, коли ви вступали у свої університети, невже ви не віддавали собі звіту в тому, куди ви йдете і що вас там чекає? Не можна так. Ви обрали одну з найважливіших професій. Коли людина на межі життя і смерті, коли йому, нехай він і генерал п’ятдесяти років, страшно, як маленькій дитині, і боляче до крику, не треба на нього зриватися. Не треба кричати на тих, хто просить допомоги, тільки тому, що ваш брат залишився без роботи, а син — двієчник.

Звичайно, я тільки студентка третього курсу, а практики у мене — пара місяців санітаром на травматології. Але за ці кілька місяців інакше як Катрусею мене хворі не називали, а лікарі при вигляді моєї розпатланою голови посміхалися і називали мене Катренкой. Натура у мене далеко не співчутлива: над бідами в Кенії я не ридаю, не рву на голові волосся, побачивши дитину на інвалідному візку. Але тим, хто потрапив за волею долі в лікарню, усвідомлюючи, як їм незатишно і страшно, я намагалася хоч якось полегшити долю.

Ті, хто отримали дипломи і не люблять свою справу — фіг з вами, це вже ваші проблеми. Я звертаюся до майбутніх синів Гіппократа. Обов’язково подумайте, чи зможете ви витримати весь цей пекло? Сучасна російська медицина нічого спільного з «Клінікою», «Інтернами» і «Хаусом» не має! Немає тут ніякого романтизму, гарненьких медсестричок і злих лікарів-геніїв, які все одно стоять горою за своїх. Є старі товсті медсестри, яким на всіх і на все пофіг. На будь-яке прохання нещасної бабці вони гавкають: «Не ваша справа, йдіть з питаннями до лікаря, вам все скажуть». Лікарям в кабінетах до хворих теж частенько справи немає.

Може, це питання часу, і я стану такою ж, але з усіх сил я постараюся зберігати вірність коханій медицині.

Обраний долею для допомоги хворим,
Рятунку їх слабких душ і тіл,
Я буду справжнім медиком,
Тим більше що сам того хотів.